09.06.2014 00:28

18+

350

6 | 6

 © Оля Стасюк

Не лялька

Майже по Ібсену

Не лялька я. Я – справжня. Вмію плакати;

І сльози ці – солоні, не вода.

Ну не така я. Люблю осінь з мрякою.

Ну дивна трохи. Але все ж – жива…

Ну мрію дивно. Не того очікую.

Але ж я щось та й значу на землі!

Пробачте… Мабуть, стала істеричною, 

Не те у мене пишеться в душі.

Мені буває хороше і райдужно, 

А часом в серце рветься дикий дзвін.

Я ж-бо не лялька. І мені не байдуже.

Я, може, просто з інших поколінь.

Зізнаюся, наплутала із мріями, 

Це просто нічка по душі пройшла.

Не барбі я, не мила лялька з віями:

Я – справжня. Я щось значу. Я жива.