09.06.2014 17:34

для всіх

292

9 | 9

 © Тетяна Чорновіл

У коників лункому тріскотінні...

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

В духмяний шелест трав’яних колось

Із виру хмар огненне сонце впало, 

І враз від вітру, що війнув недбало, 

За обрієм крайнеба зайнялось.

Звелася ніч у зорянім вінку, 

Стривожена загравою ясною, 

І вогкого туману пеленою

Пожежу тамувала палахку.

Лишились тільки хмари в вишині

Уривками палаючої миті, 

Та ще суцвіття трав, росою вмиті, 

Щось шелестіли в запашному сні.

А сонце тихо мліло між імли

У коників лункому тріскотінні, 

Та й згасло. Перелякані лиш тіні

У безвість бур’янами побрели.