НІЧ-АФРОДІТА
Легкого вітру ніжно-лагідні цілунки,
Жагучий червень місяць пристрасного літа,
Крізь навстіж вікна в спальні ніч, немов чаклунка,
Торкалась ложа срібним сяйвом - Афродіта.
Вздовж тіла спраглого гойдала прохолоду,
Мене прив"язувала зоряним намистом,
Вливала дотиками в жили насолоду,
В той час, як тихий місяць плив собі над містом.
Хмелів мій глузд від чар і пестощів богині,
Котра коханням квітла у клітині кожній.
Прикутий нею, з нею ж я сягнув вершини,
Де у блаженстві став слабким й непереможним.