Бузкова повінь
з рубрики / циклу «Літо»
Не Дніпро це був, і не Горинь.
Прямо з гірки, з вершечку вниз,
Я ввірвалась в бузкову повінь
На всій швидкості двох коліс.
Ароматні бузкові нетрі
Закрутились в зелене тло…
Він ще пахнув за кілометри,
Не цей самий, але ж – було!
І краса, від дощу волога,
Сколихнулася, ніби в сні.
Що ж, росла тут доволі довго, -
Чом ніхто не торкавсь її?
Знаю, потім ще в снах ранкових,
Замість гір і звичайних сліз,
Буде повінь бузку казкова
На всій швидкості двох коліс.
