27.06.2014 00:48
для всіх
234
    
  3 | 3  
 © Вікторія Єрьоменко

А я б втопилась у вині...

А я б втопилась у вині

І плакала б вином-сльозами.

Вино. Вина. А що мені

До нас… про нас… між нами…

Майбутнє що?

Воно, говорять, краще.

Та й там гроза є, бруд, дощі, 

Є холод. Все пропаще.

Не добре, гидко і ніяково.

Хто я? Хто ти? Хто ми –

Однаково.

О доле, не зломи.

Згадай нещастя –

То моє ім’я.

Згадай провину, каяття, 

То також я.

Шукати марно, не знайти, 

Не буде дива:

Не ти! Не ти! Не ти! Не ти!

І знову злива, 

З очей вино.

Пробач, не осуди.

Життя – кіно

І біль без краю. Ти…

Не смій і знай:

Це все моя вина.

Кохай.

Налий іще вина, 

Втопи мене у нім, 

Бо я не в змозі.

Душа – маленький дім, 

Та в нім морози.

Замерзла вся, 

Зігрій її своєю, 

Вона твоя –

Живімо однією.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.06.2014 10:23  Максимів Галина => © 

Сподобався вірш) Бажаю у вині не топитись, а шукати Істину))) це головне для кожної творчої людини...

 27.06.2014 00:53  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Є моменти пливучого ритму, та те вино, наче усе згладжує.
Цікавий потік відчуттів. Плюс!

 26.06.2014 11:36  Деркач Олександр => © 

Сподобалось