Розбійники. Прапори. Народ
Розбійники
Було так: одні народи,
Як державу мали –
Горду землю, що на краю,
Ненормально звали.
І жалілись іноземцям:
Як із ними жити?
Як усюди порядкують
Там одні бандити…
Там заріжуть навіть діти!
Там – одні засади!
І від того добрим людям
Там не має ради!
Там надвір вночі і ввечір
Навіть не сходити,
Бо грабують і пускають
Без штанів бандити!
Як навчиш їх? Як наставиш –
Коли там усюди
Геть по-нашому не вміють
Тії дикі люди!
Ну, коротше, у Молдові,
В Речі Посполитій
Не було ніколи спасу
Від отих бандитів!
Від румунів назва – «гоци».
Сотні літ минули,
І потомків тих «бандитів»
Звуть тепер «гуцули».
Я ужив пізніше слово,
Що від італійців.
А – «розбійниками» звали
«Диких українців».
А опинишся в Карпатах –
Зможуть і прибити,
Як закинеш гордим хлопцям,
Що вони – бандити…
Прапори
Тридцять літ – війна в Європі…
Це таки немало.
А військові формування
«Банда» прозивали.
А як ті, котрі наймали,
Стали не платити –
Ну то самі добували
Що могли зловити…
І казала дочці мати
В ночі не ходити,
Бо ізнову захищати
Нас прийшли бандити…
Формування прапор мало.
Знаєм дотепера –
Та лиш «банда» буде військо,
Коли є «бандера»…
А віки попролітали.
І призабулося
Звідки ноги виростали
У «Бандьєри росси»…
А у нас були порядки
Геть не італійські –
Всім чужим були ми «банда».
А у себе – військо!
Ну і так то символічно
Стало в нашім краї –
Шоста світу
«прапорами»
Нині прозиває…
Треба гуцулам сказати:
Хлопці! Так тримати!
Лиш єдині ви у світі –
«Прапори в квадраті»!
Народ
Як бував я за кордоном –
В бувшому «СеСеРі»,
То питали, а чи справді
Є народ «бандери»?
Мав би вуса – то б розправив!
Ясная холера!
Із розбійного я краю!
Я і сам – «бандера»!
А попробуй ним не стати!
Будеш без притулку,
Як узяв із Бойків жінку –
Файную гуцулку…
Та ніхто у мій не вірив
Погляд натуральний:
Та який же ти «бандера»?
Ти ж у нас нормальний!
А балда – тепер на Сході
Каже: від’єднати!
І щоб новую державу
«Прапором» назвати…
Тільки де кордон провести –
Губиться, холера!
Тільки виїхав із міста –
А уже «бандери»!
І звертаюся до краю,
Що постав горою,
Де живуть міцнії люди
З долею складною…
Раз нема ніде у світі
Іншого нам дому,
То ставайте під прапори
У війську одному!
Бо допоки ми по-свому
Будем говорити –
То найближчим всім сусідам
Лишимось «бандити»…
А будемо, як обценьки –
І ніхто не зборе!
І самі ми ті, що треба
Піднімем прапори!
05-25.01.2012
