Купальської ночі...
Диптих
1
Розпущені коси
У довгій сорочці іду…
У темному лісі
купальської ночі
Загину чи долю знайду?
- Навчіть мене, мавки,
як хлопців морочить –
Гризе безнадія – біда,
За парубка очі,
закохані очі,
Я душу безсмертну віддам!
- Навіщо нам душі,
до них ми байдужі,
Даруємо темний пристріт…
Кохання – неволя,
то проклята доля,
Хай душу твій бог захистить!
Ми – нявки, не мавки,
ми любим забавки,
Ми зводимо смертних з ума.
Закляття прокажеш –
і хлопця прив’яжеш…
(Себе покараєш сама!)
2
- Гей, мавки, чи нявки,
Облиште забавки
І годі дурити мене!
- Про що ти торочиш.
Не знаєш, що хочеш,
І совість в тобі не змигне?
Аж бачили очі,
чого купували,
То, хоч повилазьте, жеріть!
- Він чорний із виду,
Живе як сновида,
Марніє кожнісіньку мить!
Він з примусу любить,
Себе він погубить,
Свободу йому поверніть!
- Пристріт дарували –
Грошей не питали,
А нині ціна – ого- го!
- І тіло і душу
Віддати я мушу?
Беріть і врятуйте його!
