Перлинове весілля

з рубрики / циклу «Про долю»

Тридцять років пройшло, як гуділо село,

Гірко! Гості кричали завзято,

Води море втекло, пережито було,

А душа на хресті, мов розп’ята.

Віра вбита давно і палкі почуття,

Серце в грудях із відчаю плаче,

Не повернеш назад, вже нема вороття,

А воно, мов той м’яч, щодень скаче.

Ті пігулки йому, то не ліки давно,

Воно лиш розуміння шукає,

А в тобі поселилось одне лише зло,

І навколо усіх поїдає.

Де ти сильне крило? Чоловіча рука,

Адже я лиш слабка половина,

По житті я самотня, мовби і не одна,

Від роботи горбатиться спина.

Мов комаха тягну, я усе у сім’ю,

А ти того не вмієш цінити,

Схаменися, почуй гірку сповідь мою,

Ради чого життя це губити?!

м. Славута, 15.07.2014р.