Злиденна невістка
з рубрики / циклу «Про долю»
Найшла коса на камінь,
Пліткують всюди люди,
Дивилась мати в корінь,
Що лихо скоро буде.
Прийшла невістка в хату,
Злиденна, геть бідова,
Та стала брати владу,
Дитя тому основа.
Стара пестить дитину,
Діждалася онуку,
А та бурчить без впину,
Та щодень зводить бучу. –
«Якщо хочеш дитину,
До серця пригортати,
Час уже хатину,
Їй подарувати».
Бабця була щира,
Папери підписала,
Невістка знахабніла,
Одяг весь зібрала. –
«В хліві є розкладачка,
Ось там і заночуєш,
Чуєш, стара дивачка,
Чого ще ти гарцюєш?
Не треба іти з хати,
Порати скотину»,
Плаче гірко мати, –
«А за яку провину?»
А син вірить дружині,
Не бачить і не чує,
Не вірить, що в родині,
Гестапо всім керує.
Гуде уся округа,
Немов оті джмелі,
За що така наруга?
Старенькій у сім’ї.
м. Славута,
