Літо любило, літо цвіло.
Пахло жоржиновим квітом.
В кров мою влилося, в плоть увійшло.
Заворожило літо...
Осінь дихнула туманами вмить,
Мов роз`ятрила рану.
То не любов моя, віра болить,
Вийшовши із туману...
За пеленою шалу й вина,
Де ти, високе небо?
Випила віру свою до дна.
В Бога, в кохання, в себе...
Більше чарівної квітки нема,
Щемно вона зів`яла.
Вже підкрадається в душу зима,
Гострить свої кинджали...
Щоб закувати душу в льоди
І заморозити тіло.
Щоб згадки не було про літній мотив,
Про те, що колись боліло...
Скільки триватиме холод, хто зна.
Це ж бо не випадково.
В шибку постукає якось весна,
І все повториться знову...
12.10.2009- 09.11.2009