Чи прийде по ночі до нас новий день?
з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»
Чи прийде по ночі до нас новий день?
Чи може він журно всміхнеться?
Й помає рукою нам сумно лишень
Та в бік протилежний візьметься.
А ми по цю сторону світу і сну
Нечутно помолимось Богу,
І тихо згадаємо про ту весну,
Коли відстояли дорогу.
Зима нас давила, щавила, мела
Без жалю, без сумніву й слідства.
А ми все тримались, бо світло здаля
Здавалося ціллю суспільства.
Та тільки розбили ми той монумент,
Котрий затуляв нам свободу.
Сторічні лабета — наш клятий фрагмент
Зчепились — сусіду в догоду.
Не дурно водив сорок років Мойсей
Народ свій у рабство закутий,
Бо звички старі — то ядушливий клей,
Що зліплює крила до купи.
Стриножені мрії, стриножений дух
Охоче схиляються шлунку.
Тож після обіду лиш мрієш про пух,
Де гарно вмостити би дупку.
А час все біжить, а в нас часу нема —
Позаду лишились проблеми.
Несеться нахабно і люто тюрма,
Манірно малюючи схеми.
Хоч план-то й готовий був уже давно,
Та пам`ятник лопнув як шарик,
Котрий сам надувся, ввібравши багно,
Яке породило кошмарик.
Тюрма та велика, сталева, міцна
У черево пхає до себе,
Того, хто загаявся, вдав, що стіна
Уяви врятує, як треба.
А ми стоїмо, стоїмо на межі
Між багнищем, пеклом та раєм.
Тож в бік-то котрий нам жбурляти мечі,
Щоб і смерть оминути краєм.
14.04.2014