І де ж ховається від мене смерть?
з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»
І де ж ховається від мене смерть?
В якому лісі чи в якому полі?
Мені не кинути цю круговерть,
Лишившись вічним в безкінечнім колі.
Могутній вихор не змінить нічим.
Крутився завжди він, глитавши долі.
От тільки зараз роз`ятрив свій плин,
Піддавшись злій підступній вражій волі.
До чорта їй життя старих, дітей,
Життя дружин, чоловіків, онуків.
Їй треба вдовольнить жагу смертей:
Покласти жертву на вівтар злих духів.
Бо як не вкусить крові артефакт,
Із пекла в світ полізуть чорні руки,
За тим, хто вклав з дияволом контракт
І за примарну славу сипле муки.
А я що?
Будь-хто — ніщо. Проте ми разом вічні.
Ми ґрунт і гумус для наступних поколінь.
Страждання наші — навички довічні
Для тих хто змінить нас під звуки голосінь.
17.07.2014
