Пам`яті багатьох

Ангел вічності пролітає вкотре, 

Місто плаче німим "прощай", 

А його ледь відчутний дотик

Хоче вбити в душі кліща.

Чорним мороком вперіщено зраду, 

Над труною літає кат, 

І лишень десь далеко позаду, 

Краєм листя видніє сад.

А з обличчя стікають спогади, 

Крила тліють як той літак, 

В них поцілили зайві здогади, 

І за віщо: за просто так...