05.08.2014 01:16
© Оля Стасюк
Любіть душами
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Завеликий відсоток народжується байдужими,
Їх стандартне число перехлюпнулось через край.
Люди, я вас блага, любіть же нарешті душами!
Вони ж тільки чекають, їм тільки любити дай!
Вони знають одразу – хто проханий, хто непроханий,
Хто внесе у життя божевілля, а хто – благодать.
Бачиш часом на вулиці – тільки ж очима закохані,
Їхні душі, хоч поряд, – насупились і мовчать!
А про що говорити їм? Ніби кохати модно?
Ніби просто незручно самому між цих людей?
Нагодуйте нарешті любов’ю ці душі голодні,
Бо вони не їдять ані влади, ні ваших грошей!
Душі давляться ними, як вицвілим хлібом черствим,
І від злості чи совість, чи людськість у вас присплять.
А закохані – що?
А закоханих видно за версти.
Вони можуть мовчати, та душі у них не мовчать.
