Холодний дощ, пробач мені
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Холодний дощ, пробач мені, пробач!
За сонце, сміх, за посмішки і жарти.
Приймаю твій важкий небесний плач.
Не зупиняйся. Пізно вже… Й не варто.
Не спопеляй, не знищуй, не грими,
Не бий в вікно з розмаху, із розбоєм.
Зайди до мене. Трохи посиди,
Хоч хвильку поговоримо з тобою.
Розкажеш, як там гори… Чи стоять.
Чи дихають. Чи пахнуть ще зірками.
З тобою, знаєш, дивна благодать, -
Ти, наче біль, очищуєш всі рани.
Не йти, не ображайся і прости
За дикий сміх і сонце неозоре.
Сьогодні ще. коли поснуть мости,
З тобою я про серце поговорю.
