Чарівний дощик-платина
з рубрики / циклу «Дива Карпат»
Світлий дощ, ніби платина,
Прокотився Карпатами.
Що не звались крилатими –
Крила зоряні матимуть,
Що родились бездушними –
Стануть добрими й мужніми,
Що були безголосими –
Заспівають в такт осені.
Дивна річ ця, захоплена,
Ледве ранком сполохана;
Хто не мав – нині матиме,
Ходять зорі Карпатами!
Бачиш, тіні світлішають.
Нині ж люди вирішують,
Чи залишать омріяні
Подарунки незміряні.
Важко буть їм крилатими –
Хочуть золота й платини,
Важко з добрими й мужніми –
Легше знатись з бездушними,
Важко з серцем красивими,
Важко навіть з щасливими,
Бо залегко їм дишеться!
Тож навряд хто залишиться…
Що ж, вирішуйте. Завтрашній
День піднявся над Збаражем.
Чарівний дощик-платина
Знов згубивсь над Карпатами…
