Повітруля затихає в сильцях
з рубрики / циклу «Дива Карпат»
Повітруля затихає в сильцях –
Зламана, безсила і безкрила.
Гей, ходіте люди, подивіться!
Вже вона і пір”ячко зложила.
Ну навіщо їй брунатне пір”я?
Чи вона ним, бачиш, з небом звінчана?
Є ж в народі десь таке повір”я,
Що вона без крил – звичайна дівчина.
***
Тож сідай-но, дівонько, до столу!
Птиці не їси? Бо й ти крилата?
Та облиш. Ти ж звикла до неволі -
Вже не б”єшся до крові у гратах!
Це ж привіз сусід своєму сину
(Бо йому достатньо, бачиш, років),
Десь над Бугом зловлену дружину,
Лісову красуню карооку.
Гайда на весілля, поспішіться,
Гляньте, коли в вас немає серця,
Як-бо повітруля вже у сильцях
Ані виривається, ні б”ється!
***
Файна, люди, вам така забавка,
Іграшка з смарагдового лісу?
Це вам не якась зелена мавка,
Ця ж усе життя ширяє в висі!
Що ж, дивіться, смійтеся з безсилля –
Прийде вечір. Буде ліс шуміти.
В повітрулі відростають крила,
Тільки людям це не зрозуміти.
