Зрештою, не був би це вірш Тетянки про двомовність, був би інший під іншим авторством. Дискус так чи інакше мав відбутись і у нашому товаристві, визнаймо, питання на поверхні, і як ніколи гостре та болюче. Надіюсь, Таня не образиться на нас за надлишкову емоційність. Наша країна, наші домівки , наші душі позбавленні спокою. Завершу словами Олега Буця - Нас врятує тільки любов! Шануймося.
Шановна пан Тадмі, не переймайтеся. Ви маєте святе право писати як хочете. Коментатори мають право коментувати як хочуть вони (звісно, у пристойних виразах). Час усе розставить.
Якщо б я не зрозумів щось про каструлі, то все одно вірив би, що нічого поганого Ви не мали на увазі.
Яка може бути недолугість? Може бути лише недостатнє розуміння з боку читачів. З повагою і успіхів.
Тадм, щира моя людино, направду кажучи коли чіпляється мовне питання в Україні стану на захист мови. Коли мова іде про гідність - стану на захист гідності. А якщо питання про колір кастрюлі то вже краще хай буде казан. Ознака сучасності - толерантність вартувала українцям Криму. З повагою: Якобчук Павло.
Мені здається, непорозуміння автора і читача зовсім у іншому. Я абсолютно нормально сприймаю російкомовних людей, але якщо вони українці - хотілося б, щоб у цей нелегкий час (визначальний час!) - ми всі проявили єдність. Я проти будь якої національної ворожнечі. Дійсно, правда - вона правда на будь якій мові, але в моєму уявленні мова - це спосіб мислення. І якщо думки мої всі з Україною, чи можу я говорити по іншому? Напевне ні. Ми всі знаємо Таню, як хорошу щиру україночку, патріотизм якої, ніколи не піддавали сумніву. Надіюсь, всі конфлікти і непорозуміння минуть, в ім"я чогось невмирущого, єдиного, неповторного і рідного!
