Навколо - нелюди й байдужі
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Навколо – нелюди і байдужі. Ми, попри це, скували волю.
Скували власноруч, вогнями… Траплялось навіть – автоматними.
Тепер очищені в нас душі новою кров’ю, плачем, болем,
Брати нам стали ворогами, при цьому - і жалю не вартими.
Цей спалах – як каталізатор: пришвидшив рух наш на сторіччя,
Вказав на те, чого не знали, і хто з нас, попри все, - Людина.
Зі Сходу – нелюд й провокатор, ще поряд – дивні протиріччя:
Ми всім їм довго пробачали і ледь не втратили країну.
На щастя, вчасно схаменулись, на щастя, ще знайшлися сили,
І Той, що понад хмари й вище, вселив у серце нам безмежність.
Живі ми. Волі не позбулись, хоча занадто рвались жили.
Тепер вже знаємо, навіщо дана нам Богом незалежність.
