Зима покривалом білим
Запеленала світ.
По снігу до себе бігла
Крізь довгу шеренгу літ...
Щосили ламала грати
Умовностей строгих рим.
Хіба можна отак писати
І бути в житті ніким?!
Мене кожен рядок судомить,
Я рву на шматки слова.
Бо втрачають значимість коми,
Коли думка з них б`є жива...