20.08.2014 22:01
для всіх
190
    
  - | -  
 © Вікторія Єрьоменко

Кохання – міф

А ти як літній грім ввірвався 

В моє життя. Сполохав зграї мрій,  

Із серцем, наче вітер з листям грався,  

Налив, неначе дощ калюж, надій. 

До тебе я жила єдина в світі,  

І після тебе друг мій – самота. 

В мені ніколи вже не буде літа,  

Бо той єдиний – ти, а я – не та. 

Кохання – вигад божевільного поета,  

Є спільна звичка, радість, відчуття,  

Є пристрасть, та вона, немов комета 

З’явилась пропала із життя. 

Кажи мені як звик чи як жадаєш,  

Набридла? Без образ і слів втікай. 

Та не бреши про те, що ти кохаєш,  

Кохання міф для дурнів, пам’ятай. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!