Знов небо зорями зайшлось...
Ноктюрн
В безмежжя глибину,
Ласкаві хвилі безголось
Дзвенять у тиші сну.
А теплий місяця ріжок
В лункому сприйнятті
Леліє зоряних пташок
Пір’їнки золоті.
Навіє спраглий часу вир
Мить щастя. Ще одну…
Ти чуєш? Стигне шепіт зір
У ночі таїну.
Мрій табуни летять з чола,
Мов вітерцю порив,
Струмує зоряна імла
Рвучким безумством грив.
Ох… Що це? Пульсу частота
Чи серденька стрибки?
Чи просто дихає вода
Небесної ріки?
Щось ніжне, трепетне збулось
Десь там… на мрій межі,
Бо небо зорями зайшлось
У леготі душі.
.gif "{#}")
