Мати
Пригорнула б тебе я, синочку,
Заступила б від горя й біди,
Віддала би останню сорочку,
Якби знала тебе де знайти.
Я маленьким тебе пам`ятаю,
Перші кроки і перші слова,
Як до школи тебе відправляю
І як плакав одержавши “два”.
Як підріс, то поїхав із дому
Спеціальність собі здобувать,
Научивсь говорить по чужому
І світами пішов мандрувать.
Вже три роки тебе як немає,
Хоч би звістку якусь передав,
Бо душа за тобою страждає,
Може десь у біду ти попав.
Я щоденно благаю у Бога,
Щоб здоров`ячка він тобі дав,
Щоби випала добра дорога,
Яку ти у житті сам обрав.
Щоб тебе я додому діждалась,
Бо для тебе, синочку, живу,
Я і светрик для тебе зв`язала
Й вишиванку пошила нову.
Повертайся додому, благаю,
Твій татусь уже рік як помер,
Чи побачу тебе я не знаю,
Хвороблива я стала тепер.
Шепотіла так мати до себе,
Наче син міг почути її
І тужливо дивилась на небо,
Витираючи сльози свої.