03.12.2013 11:58
for all
1662 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Виряджала сина мати

Виряджала сина мати

Виряджала мати,

Спів іде селом,

Вміють ще співати,

Люди за столом.


Сльози витирає,

Вона у куточку,

Той проблем не має,

Кому Бог дав дочку.


Соколик синочок,

В військо вирушає,

Кажуть що той рочок,

Швидко пролітає.


Матері, мов десять,

Що тут говорити,

Словом не зарадиш,

Якось треба жити.


Горілку, мов воду,

П’ють усі завзято,

У будь-яку погоду,

У селі це свято.


Дід кричить щосили,

Струнко усі гості,

Що загомоніли,

Час казати тости.


Бабця у хустинку,

Слізоньки збирає,

Рідненьку кровинку,

Муштра забирає.


Кохана дівчина,

Голову схилила,

Важка ось ця днина,

Мов осиротіла.


Музиканти грають,

Все село гуляє,

Серце неньці крають,

Батько все зітхає.


Гості розійшлися,

Пішли спочивати,

Синку бережися,

Плаче тихо мати.


Стала на коліна,

Та довго молилась,

Виростила сина,

Нагода з’явилась.


Його відібрати,

У військо служити,

До того й не взнати,

Як їм було жити.


Сину прокидайся,

Час вже вирушати,

Додому вертайся,

Тут чекає мати.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.12.2013 23:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так певно випровадини були вдалі, що за нього забули!) Колись в моїй молодості це був свого роду атрибут, кохана дівчина кидала в слід хустинку і обіцяла чекати, а він її беріг! А в наш час все робиться по-іншому! 

 03.12.2013 22:46  Тетяна Чорновіл => © 

Справді, тривожно матері виряджати сина в армію! Слава Богу, що вже не буде тих призовів!
У нас у селі якось проводжали одного... Гуртом поїхали ще й виряджати на станцію, автобус замовили! На півдорозі спам"ятались, що призовника вдома забули! Десь там заснув, чи що. Прийшлося повертатися! )))))