23.08.2014 14:07
для всіх
125
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

За душу потягнуло

Шевченківська хатина

Під стріхою стоїть, 

Живе у ній родина

Чимало вже століть.


Міняють тільки стріху, 

Замазують дірки, 

На празники на втіху

Печуться пиріжки.


В печі вмліває борщик, 

Затовчений сальцем, 

Доходить каші горщик, 

Пахтить скрізь чебрецем.


Хатиночка білява

Втопає у садку, 

Для нас, дітей, забава –

Гулять у вишняку.


Побігати раненько

По росах босоніж, 

Й не бачила щоб ненька, 

Вхопить зі столу ніж.


Щоб вирізать з ліщини

Вудилище й піймать

Хоча би дві рибини

І матері віддать.


Побігать по пилюці, 

Пограти у війну, 

Замурзаним в багнюці

Хилитися від сну.


Під материну лайку

Умитися сяк-так, 

І спати аж до ранку, 

Неначе той байбак.


Дитинство промайнуло, 

Тепер як став старим

За душу потягнуло

Туди, де був малим.


Хоч хата розвалилась, 

Садок вишневий зник, 

Та річка залишилась

І шепіт верб сумних.


Тут все своє, рідненьке, 

Скрізь пахне чебрецем, 

Здається, вийде ненька, 

Насвариться дубцем.


А я не буду плакать, 

Бо соромно ревіть, 

І краще не балакать, 

А мовчки все стерпіть.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!