На босу ногу
її бвиває фантомний біль...
Коли крізь сивий попіл часом спалених надій
Прозору постать від минулої мене зустрінеш,
Не зупиняйся ні на мить, благаю… Зрозумій,
Не варто рушити збудовані між нами стіни
Й шукати винних.
Коли ввірветься болем в душу білий листопад,
Не намагайся застелити листям всю дорогу:
Не хочу зорі з неба, мені вистачить лампад.
Не варто приміряти чобота старого…
На босу ногу…
03 лютого 2014 р.