03.02.2014 22:35
18+
182
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

На босу ногу

На босу ногу
Зранена душа часом не лікується, навіть якщо рана не смертельна -
її бвиває фантомний біль...

Коли крізь сивий попіл часом спалених надій

Прозору постать від минулої мене зустрінеш,

Не зупиняйся ні на мить, благаю… Зрозумій,

Не варто рушити збудовані між нами стіни

Й шукати винних.


Коли ввірветься болем в душу білий листопад,

Не намагайся застелити листям всю дорогу:

Не хочу зорі з неба, мені вистачить лампад.

Не варто приміряти чобота старого…

На босу ногу…



03 лютого 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.02.2014 19:23   

Круто.

 04.02.2014 08:12  © ... 

Дякую щиро! Мені приємно, що Ви пройнялися)

 04.02.2014 00:27  Субота Олександр 

Гарно.Зачепило.

 03.02.2014 23:50  © ... => Деркач Олександр 

ага, нас діяти підбурююте, а самі-то сказали, що весни чекати будете ))))

 03.02.2014 22:34  © ... => Світлана Рачинська 

такі ніжки і валянки не зіпсують))) Навпаки, легше буде приховати небезпеку і зловити на гачок)))

 03.02.2014 22:11  © ... => Деркач Олександр 

{#} та ладно, по бабцям ! Не вірю! Хоч прізвище і не Станіславський)

 03.02.2014 19:24  Деркач Олександр => © 

Дуже класно...щось останнім часом жіноча лірика так вражає...зима? вся надія на весну)) короткі спіднички. оголені плечі)) і все буде ok))

 03.02.2014 19:05  Ганна Коназюк 

Чудово!.. Головне, що якось зрозуміло все аж на підсвідомому рівні... Можливо тому, що жінці дійсно часом вистачає лампади. Буває таке... Твір дуже сподобався!

 03.02.2014 18:58  Світлана Рачинська => © 

Ніколи не варто шукати винних, це дійсно так... Але люди, чомусь, розуміють це надто пізно... Білий листопад так сподобався) Не хочу зорі з неба, мені вистачить лампад... - виділяю для себе, так як ніколи не хотіла зір) Глибока думка, Оленко, на вічну тему життя...

 03.02.2014 18:02  Тетяна Белімова => © 

Надзвичайно! Останні рядки вразили!
Феміна меланхолійна! Так по-жіночому))