Карпатська доля
з рубрики / циклу «Дива Карпат»
Зустрілися десь на плаї.
- Що робиш?
- Чебрець шукаю.
- А хто ж ти?
- Мавка.
- Не вірю.
Щоб мавці – та й не під силу
Чебрець віднайти на схилі?
- Я здалека.
- Звідки?
- Звідти,
Де стіни спиняють вітер,
Де тиха ріка іскриться,
Де жито і де пшениця.
- Чому – тут, де вітер свище?
- Шукаю чебрець… Чимвище.
- Навіщо ж в горах, не в полі?
- Щоб мати карпатську долю.
- Хіба? Однієї ж досить.
- Побачити біль і сльози,
Кайдани життя зловісні?
Тоді долі досить, звісно.
- Мавки життя – блискавичність
(Надумали люди про вічність),
Але на велике щастя
Ще одна доля не здасться.
Знаєш, карпатська доля –
Це не життя тополі,
Стій собі і хилися,
Поки є сонце у висі.
Доля карпатська – то праця
Без похвали і овацій,
Терпка краса жовтнева…
З очей твоїх вип’ють зелень
Гори, річки й дерева.
Вік весь служити будеш
Горам, лісам і людям.
Стій, не іди, не сердься!
Жаль мені твого серця:
Ти його роздаруєш
Й вдячності не почуєш.
В скелях воно й криницях
Буде сто років битись,
Це – гірська доля…
- Знаю.
Може тому й шукаю?..
