Славную Д-30 – витягли зі скрині…
Гаубиця нині – то війни богиня.
Ворога, що злиться, ще застереже!
Де ж ті юні «тридцять»? Сімдесят уже!
Поряд і жерці її – вірная обслуга.
В них багато цілей – вражая потуга.
Хоч богині служать, але не святі,
Тільки їм, як образ – прапор на щиті.
Вічний, синьо-жовтий і несамовитий,
Порохом пропахлий, кулями пробитий.
Помагає війську та й до свого дому –
З прапором вернутись. Також зі щитом.
Люди були мирні, а тепер солдати.
Не хотів ніхто з нас краєвид міняти…
Та загнали ворога у кору землі!
Шкода лиш – облізла фарба на стволі…
Техніка надійна – просто нереально!
А будемо жити, раз відкат нормальний!
Зрадникам – фугаса у казенник-зад,
Щоби знав, паскуда, що таке відкат…
Чим же ми опишемо шлях до перемоги?
Кому ми розкажемо – вразливі і боги?
Як ми цілі прийдем в свої мирні сни?
Душі наші вічно вже – у богів війни…
Як від неї, вбитої, сталось, відступили,
Знявши з панорами цілого приціла –
Хтось із диму виніс в зранених руках
Ледве не забутий з гаубиці стяг…
Хлопці, ми вернемось – з нами вищі сили!
Пройдем ті дороги, де ми вже ходили,
Гордо пронесемо наші прапори!
Бог війни наш батько!
Банник догори!
22.08.2014
