27.08.2014 01:02
Без обмежень
145 views
Rating 5 | 5 users
 © Оля Стасюк

Вогненноока донька Прометея




Вечірнє сонце світить дуже кволо, 

Немов востаннє п’ють його алеї.

Десь ходить світом Осінь сивочола

Вогненноока донька Прометея.

Вона, як батько, знов прийшла невчасно, 

Вогонь живучий принесла з собою.

А людям треба ще липневе щастя

Кохання треба, щоб лилось рікою!

Навіщо Осінь їм, незвана гостя?

Вона ще більше, ніж занадто рання…

Заснув на призьбі ж Липень срібнорогий, 

Проспав своє замріяне буяння.

Біжать хмарки на темнім видноколі, 

Дощі в одне зливаються з ріллею…

Моя чарівна Осінь сивочола!

Нам знов не треба іскра Прометея.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.09.2014 21:49  Деркач Олександр => © 

Красиво 

 27.08.2014 18:49  © ... => Тетяна Ільніцька 

*) дякую, Пані Тетяно! 

 27.08.2014 10:44  Лана => © 

Красиво! Звичайно треба! Чудовий твір) 

 27.08.2014 08:47  Тадм => © 

класно! 

 27.08.2014 01:18  Тетяна Ільніцька => © 

Оль! Нестандартні у тебе в цьому творі епітети. Осінь сивочола і Липень срібнорогий - цікаво і неординарно! А осінь завжди не своєчасна! Що ж тут уже поробиш!  

Публікації автора Оля Стасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 8 | Знайдено: 48
Автор: Оля Стасюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Осінні барви дощові;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;