11.05.2014 23:34
лише 18+
250
    
  3 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Ридало небо і вона

Ридало небо і вона

з рубрики / циклу «Про долю»

Ридало небо і вона,

З ним сльози разом лила,

В душі лишилась пустота,

Терпіти те не сила.


Було кохання одну мить,

Ну, а тоді зневага,

Від синяків тіло болить,

Все це йому розвага.


У тісну клітку посадив,

Та ще й підрізав крила,

Певно ніколи не любив,

Вона, мов кам’яніла.


Одне і теж, одне і теж,

Потвора і нездара,

Знущанням тим немає меж,

Вона йому не пара.


Вона згасала і боялась,

Тортури ті терпіла,

Від його дотиків жахалась,

Перечити не сміла.


Поневірянням термін закінчився,

Вона те зрозуміла,

Той страх в душі десь загубився,

В воді його втопила.


Ішла у даль так навмання,

Вся мокра і безсила,

Ще попереду є життя,

Ще іскорка жевріла.


Зігрілось тіло і душа,

Геть кинула в даль пута,

Була не варта і гроша,

Ота її спокута.


Знає тепер собі ціну,

По ночах стала спати,

Зустріла все ж свою весну,

За що було страждати?



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.05.2014 15:12  Тетяна Чорновіл => © 

Болючий вірш! Таких випадків багато в житті!

 12.05.2014 22:48  Ганна Коназюк => © 

Змістовна поезія! Як добре, що Бог дав розуму Вашій ЛГ!!! Сподобалось!!!

 11.05.2014 14:50  Світлана Рачинська => © 

болісно...
Яка нещасна скривджена жінка... Як добре. що таки зустріла весну!