Де ти, Європо?
Душа у сутінках. Диктує вірші страх,
У грудях серце радість загубило.
І сонце лагідне сховалось в небесах-
Нікому і нічому не радіє.
В степу поля вбираються вогнем,
Іде у небуття життєва сила,
Хіба ж сьогодні, люди, ми живем?
Потворна жадібність країну загубила.
Чого мовчиш, Європо? Теж в ярмі?
А ми чекали погляду від тебе.
Сьогодні Україна вся в вогні,
А ти, як завжди, дбаєш лиш про себе.
Так хибно ми довірились тобі,
Чекали помочі, молилися, просили.
Та знову моя ненька у журбі,
Чи правда помогти ти їй хотіла?
Де ти, Європо? Де твоя рука,
Ще доки ми не втратили надію?
Та все пусте... і ти, ніби, глуха...
І знову ми втрачаєм свою мрію...
