Намалюй мені, Доле,…
Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію
На блакитнім полотнищі неба у барвах весни.
Нею подумки днями живу собі й божевол́ію
І щоночі, як диво, приходить вона в мої сни.
Намалюй мені, Доле, синицю в руках, щоби в серці
Обізвався відлунням ключа журавлиного клич,
Як у музиці щоби в житті була кожна із терцій
Лиш мажорна на кожнім з таких моїх різних облич.
Намалюй мені... Ні! Подаруй мені, Доле, підказку,
Хоча б натяк на те, коли має урватися нить.
Не у тім я вже віці, щоб вірити нині у казку...
Подаруй мені, Доле, дорогу в дитинство на мить...
