04.09.2014 01:50
для всіх
812
    
  6 | 6  
 © Бойчук Роман

Намалюй мені, Доле,…

Намалюй мені, Доле,…

Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію

На блакитнім полотнищі неба у барвах весни.

Нею подумки днями живу собі й божевол́ію

І щоночі, як диво, приходить вона в мої сни.


Намалюй мені, Доле, синицю в руках, щоби в серці

Обізвався відлунням ключа журавлиного клич, 

Як у музиці щоби в житті була кожна із терцій

Лиш мажорна на кожнім з таких моїх різних облич.


Намалюй мені... Ні! Подаруй мені, Доле, підказку, 

Хоча б натяк на те, коли має урватися нить.

Не у тім я вже віці, щоб вірити нині у казку...

Подаруй мені, Доле, дорогу в дитинство на мить...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.09.2014 17:29  Тадм => © 

красиво. сподобалось

 04.09.2014 15:11  Світлана Рачинська => © 

Чудово!) Романе, якщо я не помиляюсь - ми ровесники)
До слова - я й досі вірю)))) І Вам того бажаю! Вірш дуже красивий!

 04.09.2014 14:17  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Приємна поезія для душі)

 04.09.2014 11:19  Ганна Коназюк => © 

Дуже красивий, сердечний вірш!..

 04.09.2014 09:40  Тетяна Белімова => © 

Гарні рядочки)) Лягають на серце (а комусь і на музику))