Старість
Старість тихенько крадеться
І нападає тоді,
Як нам, дружище, здається,
Що ми іще молоді.
Та ця підступна хвороба
Тіло ламає і дух
Й ось ти пенсійна нероба,
Перераховуєш мух.
Лиш телевізор – товариш
І самота лише друг,
Борщик на тиждень навариш,
Ліки ковтнеш від недуг.
Мовчки що буде чекаєш,
Взавтра як житимеш так,
Вижити в місті ти знаєш
Нам неможливо ніяк.
Це не в селі, де земелька
Жде твоїх стомлених рук
Й кожна рослинка маленька
Твій виліковує дух.
В місті земельки немає,
Руки не стомиш свої,
Кожен на диво чекає
Від лікарів і сім`ї.
Рухайся, дихай повітрям,
Вдома поменше сиди,
Віра у добре є вістрям,
Що проживеш довше й ти.