Додому
Додому, додому, додому
Під стукіт вагонних коліс,
Долаючи сивую втому,
Пекучість схвильованих сліз.
Додому, додому, додому,
Туди, де дитинство пройшло,
Де світ усміхався малому,
В квітуче, біляве село.
Додому, додому, додому,
Що в пам`яті завше живе,
Що душу хвилює старому
І лебедем білим пливе.
Додому, додому, додому,
Де батько на плечах носив,
Де казочку – давню знайому
Розказувать маму просив.
Така наша доля стареча –
Пригадувать все, що було,
Як ми, нерозумна малеча,
Втікали в поля за село.
Де мріяли світ підкорити,
В далеких пожити краях,
Щось добре, прекрасне зробити,
На груди навішати блях.
Та нині нам блях не потрібно,
Бо вдома нам гарно й без них,
Тут все таке миле і рідне
Для сивих сердець молодих.
Додому, додому, додому
Душа наша прагне завжди,
У хату з дитинства знайому,
У рідні квітучі сади.
