09.09.2014 14:01
для всіх
250
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Шафа

В занедбаній шафі своїх почуттів

Шукаю колишні забуті бажання

Які я здійснити колись захотів

Та кинув даремні усі намагання.


Вони як лахміття у шафі висять, 

Міль часу безжально дірки в них проїла

Й не хочеться навіть іще щось бажать, 

Шукати їх в шафі душа розхотіла.


Навіщо бажати, що вже не збулось, 

Й занедбану шафу на ключ зачиняю, 

Так сумно зробилося раптом чогось, 

Обкраденим врешті себе відчуваю.


Бажання здійснити святі почуття 

І вірної дружби, любові й кохання

Хотів би з нас кожен хоч раз за життя

Та доля руйнує усі сподівання.



09.09.14.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.09.2014 19:28  Тадм => © 

Е ні, з міллю треба боротись! Провітрюйте доки тепло Вашу шафу! Вірш сподобався

 10.09.2014 07:36  Якобчук Павло => © 

Чомусь так сумно, про шафу з почуттями. А може покопирсатись варто?