Змітаю знову куряву з книжок
Змітаю знову куряву з книжок…
Життя – це шал – це шквал – щоденний шок.
Багато книг – призбирані до часу
(Заради мудрості і слушних гасел?)
Мандрує книгою моя долоня,
Чиясь тут думка спить, немов у схроні.
Навряд збагнути книжність всю під силу –
Десь мор – колись війна – чума косила.
Надпити трохи, зовсім пригубити
Чарівний трунок слів п’янких і літер…
У шафі віковічним пилом вкриті,
Існують книги в миті і до миті.
Що буде з вами, як мене не стане?
Чи ж мудрість ваша дихать перестане?
Ні! Не перейде жодна буква в слові,
Бо світ завжди шукатиме любові!
А де любові сила і причастя?
Книжкова шафа вкаже шлях до щастя!
І тішусь я, що серед книг чужих
І жменька слів яснітиме моїх!
Київ, 27 серпня 2014 року
.gif "{#}")