Аж сіріє від античності
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Аж сіріє від античності,
По дорозі ходить пам`ять.
Мало у людей незвичності,
Звикли навіть і до камер.
Звикли вже до неприродності,
До потрісканих асфальтів…
Віднайти би кварту гордості
В місті, де панують шпальти!
Вже немає, не відкликнеться…
Хоча місця їй тут вдосталь,
Вона йде у древні житниці,
У лісах шукає простір.
Просто в місті, де розмірена
Тільки ще душевна криця,
Маски всі давно розірвано.
Люди вже втрачають лиця.
