Львів – це Україна
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Наш крає чогось чекає. Він в руїнах.
На Сході й Півдні – знов орел лихий…
Що знаю точно? Львів – це Україна,
Вкраїнське місто посмішок і мрій.
Там люди – інші! Ці – не метушаться,
І кожен – справжній, щирий патріот.
В нас в Вінниці й не те уже – бояться.
То що казати про увесь народ?
Але живі ще українці справжні
У Києві, Херсоні, за Дніпром…
Вони – не тимчасові, не вчорашні,
Готові битись з загребущим злом.
У них вогонь об’єднання жевріє
Ще досі так, як в Києві горів!
Ну просто їх найбільше – в місті мрії,
У місті світлих душ і куполів.
Там – затишно; відчутно: ти – Людина,
І тільки там збагнути можеш ти,
Що і Слов’янськ, і Крим – це Україна!
Що рідні люди всюди і світи.
Що наша буде пісня, наше слово,
За них борімось, вже прийшла пора!
Все починалось з Києва… І Львова.
І знов почнеться, як буде жага!
Чому? Напевне, просто ці руїни
Дають можливість для новіших мрій.
А ще тому, що Львів – це Україна,
Це – місто чарівних, нових надій.
