Місяць освітлює сцену ночі
Ніч осяяла рампу для кого?
Знову час настає урочий
Я тікаю з марева у тривогу
Цей спектакль що од віку
Загубив собі ліку
Сон забрав мені з віч
Та не камінь із пліч
*****
Моєї таємниці у тому нема
Є тільки наскрізь оголені нерви
Все навкруги замітає зима
Я вже не бачу і миті перерви
Можна забути навіки усе
Можна знов віднайти дороге
Може навіть відкрити лице?
Але навіщо майбутнє таке?
Переможців не судять. Чомусь.
Що дає їм ота перемога?
Переможений стерпить струс
І в майбутнє проломить дорогу
Місяць сонцем осяє нам завтра
І програє тоді примара
Бій постійний і є життям
Щастя людини із забуттям