Збіговисько страхів кричало: «Маячня!»
з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
Збіговисько страхів кричало: «Маячня!
Чому на проби вперто кажеш вірші?»
Розгублено дивилась: але ж я…
Невже й насправді всі вони найгірші?
Тікала відповідь у марево мовчань
Душа волала: Ну для чого, Боже,
Тонесенька зітерта грань
Між «ще терпимо» й «аж ніяк не гоже»
Здоровий глузд розважливо віщав:
Не видавай реальне за жадане
Щоб не робити вигляд «я ж не знав»
Нагадую не вперше, та востаннє:
Не все, що заримоване – вірші
Не всім, що пишеш, дійсно зацікавиш,
Проте й рядки невдалі не страшні,
Поки поетом зватись сам не станеш
Поет – не тільки римування строф,
Вишукування тропів і алюзій,
Поет насправді – глибина думок,
Позбавлених нав’язливих ілюзій
Поет – коли торкаєшся сердець
Не голим сенсом – істинністю значень
Коли краса, мов легкий вітерець
Захоплює людську буденність бачень
Тож вибач, вибору нема,
Така передумова старту:
Допоки ти не визнаний всіма
Кажи про себе: «ПробаПерець! Автор!»
Харків, 19.09.2014
