Минуле і мрії
Ніколи не буде все те, що було,
І те, що замріяне нами,
Минуле у вічності місце знайшло,
А мрії – ранкові тумани.
Бо дійсності сонце розвіє їх вмить
Та й ще посміється над нами,
За місце в житті до борні засурмить
Й забути мрійливі тумани.
А ми не сприймаємо виклик життя,
Заквітчуєм мріями будні,
А не викидаємо їх на сміття,
Весною живемо у грудні.
Ніколи минуле не кидає нас,
Воно назавжди за плечима
І поки життєвий наш вогник не згас
Воно разом з мріями блима.