Роздмухала осінь вохру.
Жовтаво-червлені пасма
У пору жовтнево-мокру
Життя ще вирує власне
В пелюстках жоржин атлАсних...
...Розвіяла мавка тугу
Бо ж серце її не згине,
Що любить так ніжно друга,
Як сонце - в одній іскрині
У висях лазурно-синіх...
Розсипала осінь вічність.
В дощах золотих каштанів -
Картина, ота містична
Відроджує сяйво прани...
(Пастельно-м`яке, духм`яне.)
