Троянда (фентезі)
Місто скажене.., сутінки.., втома.., вулиці – темний, стрімкий кегельбан,
Світло рекламне бьється в судомах, все поглинає загуслий туман.
- Тіло і душу музика гоїть, від метушні захищає і чвар..,
Гей, перехожий, ритми говорять, щоб зазирнув на хвилиночку в бар…
Мовчки крокує дивак-перехожий; ритми музичні, чекайте, мовчіть:
Це ж, на людину зовсім не схожий, робот незграбний блукає вночі…
Скрегіт рипучий шерхлої криці.., в серці, проте, не розпався уран..,
Якось побачив він у крамниці ружу червону крізь
сивий туман.
Іскра наскрізь пронизала “бляшанку”, імпульс кохання – до серця транзит..,
Біля вітрини стояв до світанку – диво-троянда затьмарила світ.
День пролетів – спорожніла вітрина; щезла троянда, хазяїн продав..,
Тихо, поволі чвалає машина, біль невгамовний терзає
метал…
Раптом - на бруку троянду помітив, хтось примудрився букет загубить,
Від небезпеки як захистити!? – Чорна вантажівка люто гарчить…
Враз - блискавичний кидок під колеса, .. гальма ревіли, .. клаксон валував..,
Ні, не принесена жертва чудесна – ніжну троянду
ВІН врятував!
* * *
Бляклі реклами не світять, не гріють; світло неонове ледь струменить..,
Груди іржаві.., ясно шаріє, краплею крові пелюстка горить!