Люблю-малюю-вірю...
з рубрики / циклу «НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА»
Що намалюю - миттю оживе
Бо дихання отримує від пензля.
Я спробую сьогодні щось нове -
І розтушую золото на френзлях,
Розніжу фарби в крапельках води
Аби вони так ніжно розливались,
Як у захмар`ї райдуги сліди
Щоб сиві пасма щастям надихались!
♡♡♡
...І віриться у здійснення бажань...
(Чому? Сама ж бо інколи не знаю)
Малюю равлика у світло-сонну рань
І пензликом листочки закругляю;
До мрій-метеликів і птахів-кораблів
Замріяно у кольорі торкаю,
Хоч я - проста людинка на землі:
Люблю-малюю-вірю - оживає!
