На серці
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Блакитне небо – море незабудок.
Верхівки хмар нагадують вершки.
На серці – спокій… І краплинка рути,
Але це вже не камінь хоч важкий.
Народ наш знову в дивному чеканні –
Що принесе новий буремний вік?..
Чи, може, тишу? Може, сподівання,
Яким уже давно згубили лік?..
На серці – спокій. Є стара надія,
Але й нова у вікна сонцем б’є.
Не зміни ш цього – нація хворіє,
Але й процес одужання іде.
Ми ж всі разом боролись недаремно?..
Ми ж не забудемо ці місяці?..
На серці – спокій… Світлий, а не темний,
Такий, як незабудка у руці.
