Примиряються в серці початки усіх протиріч
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Вірш | Тадм" href="/publication/13/26367/chornyla-zasohly-u-sertsi-nu-j-hrets-z-nymy-e-akvareli.html">
Примиряються в серці початки усіх протиріч
і вразлива душа, заспокоєна, дякує світу…
Ледь відчутно вустами торкнувшись оголених пліч
поспішає в дорогу щемливо -сполохане літо…
Озирнувшись, закохано пестить очима поля…
(це ж розлука триватиме аж до наступного року),
а в повітрі витає тремтливо дзвінке «вуаля»,
ніби знак, що вже час для наступного кроку…
І, огорнута смутком, принишкла ще сонна трава,
бо ж не знає, що скоро там втне руда бестія осінь,
тож завбачливо прагне найбільше тепла заховать
у безмежно насичену, лагідно схилену просинь….
Доки сонячний день, розуміючи плинність речей,
заколисує втомлену землю, прощальним цілунком зігріту,
неперервна вервечка – сукупність холодних ночей
проводжає в дорогу щемливо-сполохане літо….
Миргород, 22.08.2015
