Стара байка, новий лад

з рубрики / циклу «Про долю»

Стара байка, новий лад,

Правди не сховати,

Зібрались, мов на парад,

До воза бюрократи.

Всі ті само, що й колись,

В віз гарнесенько впряглись,

Не проста наука.

Метнувсь лебідь в небеса,

Щука блись у воду,

Рак, скажу вам, неспроста,

Заднього дав ходу.

Стомились, треба відпочити,

Обідня в них перерва,

Досить його вже волочити,

Праця вся на нервах.

Додолу жовтий лист летить,

Холодом з ночі віє,

А віз той клятий все стоїть,

Рак з відчаю сивіє.

Лебідь крилом лише махнув,

Подавсь миттю в вирій,

За воза швидко він забув,

Що спекався щасливий.

Щука жирує у ставку,

Робить собі рекламу,

Що працювала, мов в млинку,

Любіть її, як маму.

Рак свиснув і дав задній хід,

Аж листя облетіло,

Хай йому грець, повзе на Схід,

Важливе в нього діло.

Робили справу то одну,

Усі для них плескали,

Тепер ведуть пісню сумну,

Вони й про те не знали.

Що не поїде клятий віз,

Хай йому буде грець,

Пролито море людських сліз,

Та це ще не кінець.

м. Славута,