Зимова кава
« - Тільки якщо Він сам розкриває його. А Всевишній розкриває майбутнє дуже рідко. І коли Він так учиняє, то лише з однієї причини: передбачене має бути змінене».
Ліка читала «Алхіміка» Пауло Коельо. «Передбачене має бути змінене… Хм, що ж мені на передбачали, і що я маю переіначити? Напередбачали мені дешевеньку львівську квартирку й нормальну зарплатню. Хіба це можна змінити? Та ніхто мені й не розкриває змісту майбутнього…» - задумалася дівчина.
За вікном танцювали сніжинки й бушував вітер. На небі не було жодної зірки.
Ліка вилізла з-під вовняної ковдри й підійшла до книжкової шафи. Лише одна полиця була порожня, а всі інші заставлені повністю. Там були й «Анжеліка», і «Роксолана», і «Джейн Ейр», і «Знедолені», і «Собор Паризької Богоматері». Дівчина полюбляла читати. Щонеділі вона приносила додому яку-небудь книжку, але не з книгарні, а з «пташиного базару». Говорила, що там усі речі мають довгу історію, що їх треба гладити, аби вони не відчували себе забутими та загубленими. А одна з найбільших переваг таких книг полягала в тому, що шукаючи одне, - знаходиш щось інше.
Дівчина пішла на кухню й вирішила приготувати собі горнятко кави. Узагалі, вона вважала пиття кави справжнім ритуалом, тому дотримувалася всіх рекомендацій. Ліка не кип’ятила воду, а лише підігрівала, потім заливала її в філіжанку з меленими зернами. Такий спосіб приготування дозволяє досягти найбільшої міцності.
Готувати каву Ліку навчив її брат Максим. Вони працюють у кав’ярні «Світ кави». Вона – офіціантка, а він – барист, майстер із приготування кави, професіонал, що володіє мистецтвом лате-арт (оздоблюванням цього напою). Малюнки на чашку капучино наносить збитим молоком із металевого пітчера. Максим говорить, що свіжозмелена кава «живе» три хвилини. За цей час її треба заварити й подати.
Ліка була справжньою гурманкою. Вона ніколи не пила каву. Ні, не так просто. Вона її сьорбала, розпилюючи в роті, як аерозоль, щоби якнайкраще увібрати смак, запам’ятати на все життя. Кожен ранок її починався так, як і цей вечір, тобто, був насичений кавою. Щоразу вона готувала її по-різному. Учора додала до еспресо лід і свіжозмелені фрукти з супермаркетської морозилки. Зараз Ліка мріяла про те, як улітку до свіжо змеленої кави додасть сік з полуниці, а краї горнятка натре духмяною м’ятою. Кислинка ягоди гармонійно поєднається із шоколадним смаком, а м’ята освіжить напій.
Але зараз – зима, про яку влітку думається, як про вовняну ковдру, книжку й філіжанку теплої кави. Нехай за вікном дуріє завірюха, замітаючи сліди, нехай усі будинки перетворюються на велетенські снігові замети, нехай боязко вийти на вулицю, ти все рівно це читаєш і з насолодою уявляєш себе на місці Ліки, уже просто зараз поспішаючи запарити каву й пірнути під вовняну ковдру з улюбленою книжкою.
А хурделиця заносить місто…
м. Ромни, 14.08.2014
