Зимова кава пахне як осіння
Зимове сонце - наче навесні
Втікають в дім малі пташині тіні,
Дерева розмовляють увісні.
І все, неначе так і має бути:
Сміється, світить. І мороз стоїть.
Та я не можу осені забути.
Я скучила за ніжністю суцвіть.
Я скучила за літом і весною,
Я скучила за кавою й дощем.
А он зима сміється за спиною!
Ховає сонце сніговим плащем.
Чому в зими розмріяне проміння?
Усе не так, як дійсно має бути.
Зимова кава пахне, як осіння.
А я не можу осені забути.
