БУКОВИНІ
Там мій рідний край;
Слави, щастя, долі,
Боже йому дай.
Слави, щастя, долі,
веселу годину,
Мир во віки вічні,
Мир на Буковину.
(Юрій Федькович.
Буковинський соловій).
Буковино, ти зелена, наш карпатський краю
І найкращої земельки в світі я не знаю.
Все у тебе прекраснеє: гори і долини,
Милі зору, ніжні серцю твої полонини.
Ріки твої повноводні, гірські твої ріки,
Прут, Черемош гонять хвилі бурхливо навіки.
І сади цвітуть весною духмяно-духмяно,
А від квітів запашних І млосно, і п’яно.
І пташечка ранесенько у гаю співає,
А спів її неповторний - душа завмирає.
Вітерець доносить звуки, ніжні звуки, млосні,
Де не глянь на цю природу: пейзажі прекрасні.
Ця природа неповторна серденько раняє,
Краса її незрівнянна величчю вражає.
Я кохаю, тебе краю, навіки кохаю -
Найріднішої земельки у серці не маю.
Буковино, земле моя, моя Буковино -
Вірна дочка, краща квітка в вінку України.
Ти квітуєш у Карпатах жовто-синім цвітом,
Близька й мила для душі, дорослим і дітям.
Земле моя, Буковино, ти коханий краю,
Долі тобі щасливої у Бога благаю.
Боже милий, всемогутній, Господи Всевишній,
Даруй літа щасливії Буковині пишній.
